Кому нема чого боятись…
Оксана КЕРИК

——————————————————————————–

Чого може боятися дівчина, яка сама-самісінька живе у віддаленій сільській хатині в Карпатах?
Здавалося б, багато чого. Однак героїня книги Тані Малярчук “Згори вниз. Книга страхів” приїхала до чужої хати у горах саме для того, щоб перестати боятися. Боятись злодіїв, грабіжників, ґвалтівників і навіть часу.

«Тепер я відівчилась боятись по-справжньому, - каже вона якось. – Мені зовсім не страшно. Я не боюся ні вовків, ні котів, ні чогось іншого, зовсім іншого. Я знаю, що для того й приїхала сюди, щоб позбутися свого страху. Я знаю, що все може існувати, і якщо воно існує, то так має бути. Страх – єдине, чого бути не повинно. Страх обмежує розуміння”.

Опиняючись у Карпатах, в хатині старого Франя, вслід за захопленням чужого помешкання героїня “захоплює” його і не лише його таємниці. Живе з дикими котами та ділить з ними їжу. Знайомиться зі справжньою відьмою Варкою (врешті, саму її дехто також починає вважати за відьму). А ще – це історія справжнього кохання, “зворушливого, хоча і неправдивого”, як сказано у передмові до книжки.

“Згори вниз. Книга страхів” - друга книга авторки з Івано-Франківська, яка тепер проживає у Києві, Тані Малярчук. Попри те, що у Карпатах, за зізнанням письменниці, вона була разів зо п’ять, саме ці гори стали основним героєм її нової книги. “Гори як релігія. А в літературі мусить бути хоч щось святе. Тому я й написала про гори, бо іншого святого в мене, здається, вже не лишилось”, - сказала письменниця в інтерв’ю.

Окрім власне “Книги страхів…”, до видання увійшло сім оповідань. Воно побачило світ у харківському видавництві “Фоліо”. І, звісно ж, як вказано на обкладинці, рекомендовано… Міністерством охорони здоров’я саме для тих, хто не має чого боятися.

Джерело: газета “Високий Замок” 05.08.2006.