Євгенія Кононенко: Повії теж виходять заміж

У книзі Євгенії Кононенко «Повії теж виходять заміж» (видавництво «Кальварія») йдеться не про повій політичних, а про самих, що не на є, справжнісінських українських жіночок. Тих самих, що тисячами пороз’їхалися закордонами у пошуках щастя і грошей, склавши найпершу статтю українсього експорту, вагомішу за метал і труби широкого діаметру. Не гріє сонце на чужині, як писав поет, — а дома надто вже пекло…

У книзі відсутнє моралізаторство і повчання, мовляв, «бач, які вони погані». Тринадцять оповідань збірки — це тринадцять особистих історій українських робітниць, вчительок, перекладачок, яких заїли злидений побут, безробітні примари-чоловіки й всі інші «радощі» безкінечного перехідного періоду із нікуди в нікуди.

«А в нас одна дорога, — сповідується одна з героїнь книги, — «точніше дві. На базар або на трасу. Ну і третя закордон».

Безпосередньо повіям присвячене лише одне з оповідань книги. Всі інші героїні — це так — аматорки непрофісіоналки, що займаються цією справою епізодично, аби заробити на кілограм сосісок для чоловіка, який вже другий рік поспіль лежить безробітним на дивані, або пережити хоч і короткотривале, але сповнене пригод і радощів сильне почуття.

Новели й оповідання, взагалі-то, не тільки про українських жіночок, але й про їхніх чоловіків, які втративши будь-яку самоповагу і здатність до опору, змусили своїх дружин виживати у відповідності до власних зовнішності й талантів.

«— Слухай, Іро, він дуже добре заплатить.
— Ти хочеш, щоб я…
— Настільки добре, що ти й уявити собі не можеш.
— Я, здається, не повія.
— Звичайно, що не повія, тому так дорого»…

На відміну від багатьох сьогоднішніх модних письменників, в книжках яких сюжети — це постмодерне протоколювання того, хто, де і як і з ким вколовся, обкурився чи напився, оповідання Кононенко мають чіткий і захоплюючий сюжет. Нечасте явище в сучасній українській літературі, пані й панове! Ловіть момент, поки ця книжка ще є на полицях книгарень.

Як і всі твори Кононенко, «Повії» овіяні лагідним гумором і безкінечною любов’ю до Києва, на вулицях і в помешканнях якого розгортаються чимало історій. Легкість стилю, ясність мови, майстерно вихоплені з життя діалоги і реалістично змальован герої, про яких так і хочеться вигукнути: «О, я знаю кого письменниця мала на увазі!».

Книга розрахована не на тінейджерів, а на дорослу й соліднішу читацьку аудиторію, якій хочеться усамітнитися після бурхливого робочого дня і почитати щось для душі, нормальною мовою, з чітким сюжетом, без постмодерністського мудрагельства. А сексу і драйву в книзі достатньо для найвибагливішого читача.

«Повії» Кононенко начебто не мають відношення до політики. Однак, мандруючи за героїнями по містах і містечках Західної Європи, розумієш в якому огидному стані знаходилося українське суспільство ще донедавна й звідки зароджувалася енергія для помаранчевої революції.

Є надія, що повії політичні, яких так багато розпліднилося в Україні за останні десять років, на відміну від повій у книзі Кононенко, більше ніколи не «вийдуть заміж». За новообраного президента.

Читайте Кононенко…

Люба Шара, «Українська правда»
Проект “Артвертеп”, 17 сiчня 2005