Архів за Травень, 2007
Травень 26, 2007 / 9:47 pm · Мізантропка
З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв’ю з письменницею Євгенією Кононенко.
Інтерв’ю підготував Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Автор світлини: Наталія Машарова
• Пані Євгеніє, свого часу, здається десь так у 1997 році, в одному з інтерв’ю Ви сказали, що в українського письменника не буває творчих криз (тобто болісних періодів у житті, коли йому “не пишеться”) - він просто занурюється з головою в інші види діяльності, які, на відміну від красного письменства, можуть принести заробіток. Скажіть, будь ласка, щось змінилося з того часу - чи стали можливими творчі кризи і чи писання нарешті почало приносити заробіток? …далі »
Травень 26, 2007 / 9:40 pm · Мізантропка
“Без мужика”, но с Киевом
Василиса ГРИГОРЕНКО, Киев.
Книга объединяет три произведения, представляющих автора виртуозным летописцем как событий собственной душевной жизни, так и жизни персонажей, перетекающей с разной степени потрясениями из советского экзистенциального опыта в постсоветский.
Повествование во фрагментах “творческой” автобиографии - своеобразной “исповеди феминистки” идет от второго лица единственного числа, что сразу втягивает читательницу (не знаю, что от этого испытывает читатель) в доверительное, но достаточно жесткое исповедальное поле. …далі »
Травень 26, 2007 / 9:35 pm · Мізантропка
Євгенія Кононенко: Повії теж виходять заміж
У книзі Євгенії Кононенко «Повії теж виходять заміж» (видавництво «Кальварія») йдеться не про повій політичних, а про самих, що не на є, справжнісінських українських жіночок. Тих самих, що тисячами пороз’їхалися закордонами у пошуках щастя і грошей, склавши найпершу статтю українсього експорту, вагомішу за метал і труби широкого діаметру. Не гріє сонце на чужині, як писав поет, — а дома надто вже пекло… …далі »
Травень 23, 2007 / 8:18 pm · Мізантропка
Быть Жаданом
Автор: Антон КУШНИР
Дышать как Жадан, двигаться как Жадан, думать как Жадан, мучиться как Жадан, говорить как Жадан, верить как Жадан, выглядеть как Жадан, пренебрегать как Жадан, помнить как Жадан, любить как Жадан, быть Жаданом. Сергей Жадан — тема для литературных разделов интернет-форумов. «Ах, Жадан? Я с ним пил!» Жадан, о текстах которого продвинутые студенты пишут дипломные работы. Жадан, который может объединить несколько литературных поколений — если брать не по возрасту авторов, а по возрасту читателей. Поколение Жадан. Жадан-поэт — несомненно, лучше Жадана-прозаика. Жадан-прозаик — несомненно, лучше Жадана-поэта. Жадан, на презентации которого перестаешь ходить, потому что и так наизусть выучил его жесты, его мимику, его голос, его дыхание. …далі »
Травень 23, 2007 / 8:13 pm · Мізантропка
Жадан for the masses
Автор: Отар ДОВЖЕНКО
Чтобы написать роман, надо мыслить романно.
Сергей Жадан приблизился к этой цели вплотную. «Депеш мод» естественно было бы считать автобиографической повестью, если бы сам автор так часто не подчеркивал: я роман написал. Ну, автору виднее.
Очень хорошо, что «Фолио» избрало для книги формат pocket-book, и стоит она дешево. Ведь «Депеш мод» — первая потенциально удачная попытка Жадана обратиться ко всем. Если вам «не пошла» поэзия и первый сборник рассказов «Біг Мак», стоит попробовать еще раз: уже с первых страниц вам станет понятно, что искренность и прямота изложения, в меру циничный юмор и магнетизм кортасаровских распространенных предложений с диалогами внутри не отпустят вас вплоть до последней, где вас ждет some great reward в виде ошеломляющего послесловия. …далі »
Травень 23, 2007 / 4:33 pm · Мізантропка
Сергій Жадан. Цитатник.
“Я колись написав собі таку історію про дітей”. Сергій Жадан. У.Р.С.Р.
А тепер історія про дітей:
“Дітям вперше прочитали Новий Заповіт і попросили намалювати окремі сцени. Коли вони малювали сцену розп’яття, там не виявилося Ісуса, розумієш? Себто саме розп’яття, ну, сам хрест, був, а Ісуса на ньому не було. Річ у тім, що це були тибетські діти, вони навіть уявити собі не могли, що Ісуса прибили (!) цвяхами (!) до цієї хріновини, вони думали, що мова йде про якесь моральне покарання, як у них на Тибеті, щось на зразок того, що спорудили хрест, поставили під ним Ісуса, посварили його, чи, може, навіть не сварили, очевидно, що не сварили, очевидно, що він сам мусив усе зрозуміти, і все – він пішов, а хрест лишився стояти. Їхні тендітні тибетські мізки не могли припустити собі такої фактурності – цвяхи, погано оброблене дерево, на якому висять кілограмів 60 свіжого людського м’яса і підтікають кров’ю, все це неприродньо виглядає, погодься. Одним словом, у них на розп’ятті Ісуса не було. Уяви собі цілий Заповіт, намальований цими дітьми, мені здається, що це мало бути щось значно добріше за оригінал, там було б менше приреченості, більше радості, більше фарб, більше позитивних героїв, вірніше – менше негативних. Мене ця історія настільки приваблювала, що я її не хотів ніде друкувати, мені було приємно тримати її при собі і неприємно було навіть уявити, що хтось її прочитає. Чому я тепер розповідаю тобі про неї?”
…далі »
Травень 23, 2007 / 4:28 pm · Мізантропка
“В літературі мусить бути хоч щось святе…”
Інтерв’ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
Питання підготував Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Червень 23, 2006 р., п’ятниця.
• Ваша перша книжка, “Ендшпіль Адольфо” написана в стильовій манері “потоку свідомості”. Натомість в “Згори вниз” ви відійшли від неї, відтворивши у творі розповідь від першої особи головної героїні. Чи легко було “вживатися” в свою героїню, щоб переповідати усе, так би мовити, “її голосом”? …далі »
Травень 23, 2007 / 4:22 pm · Мізантропка
Не/страшна книга
Тетяна ТРЕТЯК
Імпреза: чому сучасні українські письменники досі не навчилися писати і читати свої твори
Час, коли література відігравала вагому роль у формуванні свідомості мас, штовхала їх на подвиги чи відкривала очі на потаємні глибини власної або чужої підсвідомості, минув. На жаль. Останній сплеск поезії відбувся у покоління шестидесятників. Тоді вона справді будила розум багатьох громадян. Тепер поезія не в ціні, навіть якщо вона справді варта уваги. …далі »
Травень 22, 2007 / 9:45 pm · Мізантропка
Таня Малярчук: «Літературою майбутнього стануть малюнки єдинорогів на скелях»
Розмовляв Олег Коцарев
Тані Малярчук двадцять три роки, але вона вже є досить відомим українським прозаїком. Як і кожного автора, народженого в Івано-Франківську, її можна вважати черговим втіленням леґендарного «станіславського феномену». Наразі вийшло друком дві її книги — «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи» в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ» та «Згори вниз» у харківському «Фоліо». …далі »
Травень 22, 2007 / 9:42 pm · Мізантропка
Таня Малярчук: «Общество невозможно любить»
(06.11.2006 ) Анна ТИХОНОВА, для DailyUA
Украинской писательнице Татьяне Малярчук всего двадцать три года. Однако недавно вышла уже третья ее книга – «Як я стала святою». Те, кто прочел ее работы «Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи» и «Згори вниз. Книга страхів», наверняка оценили неповторимый стиль писательницы и с нетерпением ожидали, чем она удивит на этот раз.
…далі »
