Ірена Карпа: I’m on a Roll Again…
07 квiтня 2005

So i quit my beloved Ukraine again - this time not for too long. But still enough for my recreation and missing those who are a part of my life by now.

Web-news-asia

Отож, кохані мої брати і сестри (а також ті падлюки, що мене ненавидять і за це помріть мучітєльнай смєртью) - я типу OFF. Втім, лише на деякий час. І головно Південно-Східною Азією.

Поки що мій маршрут калякається ось такий:

Київ (рідне місто-герой, йолка-палка) -

Бангкок - (10 голин втикозу в аеропорту, діставання перестрашених есемесів штибу: «Ти не на Суматрі?!», дуже близька ймовірність провтику польоту на Джакарту, сік драконового фрукта змішаний з банановим, спання на незручних стільцях у таких позах, що йоги би плакали від жалю, малювання Андрогінного кота на підлозі біля велетенського вікна, просто до якого під’їздили літаки) -

Сінґапур - (просто швидка перебіжка до книжкового магазину з метою повагатися щодо купівлі книжки Далай Лами (просто Бреда Піта в “7 років у Тібеті” звали так само, як мого дуже красивого друга) -

Джакарта - (місто, куди я повернуся за 20-ма парами кедів «Converse» для моїх братів і сестер. Сємья-та бальшая, мда…:)

Джокджакарта (той же острів Ява. Тут я домалювала Андрогінного Кота і доредагувала, кажись, «Перламутрове Порно») -

Денпасар (уже острів Балі) -

Чанґу (там двійко геїв мають просто офігітєльний готелик - ех, були би всі гетерики з таким почуттям стилю! А яке там їдло… мммм… І лосьйон для тіла в ванній, чого раніше за таку ціну я не дибала. Правда, троха засолодкий, аби на люди виходити, але ми намазалися з дружбаном удвох і ходили збирати мухи) -

Туламбе (тут я вмирала від втрати крові і пірнала на затонулий корабель - послідовність не важлива. Я вижила (поки), а корабель - ні (давно). Його, чи то пак, її - «LIBERTY» - потопили японці в 40-х роках. Кораблик був мериканський, а зара взагалі не схожий на кораблик - там просто живуть всякі штучки-дрючки і ростуть незбагненні корали) -

Кута (такий собі Балійський шоппінг-центр, який, на диво, не дратує. Тут накупляли собі гору DVD аж по одному баксу за коробочку, пожерли тайського їдла, повмирали в лікарні, вижили, дивилися на місяць, писали смс-и вам же, кохані, дивилися South Park і планували купити ще більше всяких фєнічок. Так що є ще час сказати, кому що привезтиJ) -

Ділі (Східний Тімор. Цілком незалежний від Індонезії АНТИ-УТОП. Дуже дивна місцина. Поки навіть якийсь містичний страх не дає про неї писати, бо ще залишаємося тут на 3 ночі… Та ще й дайвінг на завтра нічний заплановано. Брррр…. Напишу, як поїду звідси вже. Втім, лаксу тут готують непогану. І сік лаймовий нічо так. Спаси нас, Боженьку, від гепатитуJ).

A zaraz tut, u Dili, bolyuche-krasyvy vechir. Zeleno-synye tlo i chorni syluety gir. Porozhnye i magichne misze. Spodivayusya, sho DALI BUDE…

Ірена Карпа
Джерело: artvertep.dp.ua