Олександр Ірванець. “Лускунчик-2004”.

Чергова книга “вибраного” від підскарбія Бу-Ба-Бу і просто знаного письменника Олександра Ірванця ще на обкладинці чітко та недвозначно декларує свій жанр.

Це – не-проза, або ж не проза. А що ж тоді, якщо не проза? Правильно – драма, тобто те, чого так багато в українському житті й так катастрофічно мало в українській літературі. І ще трохи віршів, але віршів справді зовсім трохи.

Драми тут зібрано різного ступеня свіжості. І вже знану та не раз публіковану “Маленьку п’єсу про зраду для однієї актриси”, таємничу історію з підслуховуваннями та невидимими спецслужбами, що втручаються в життя бідної дівчини-каліки. І аж до цілком недавньої, як за тематикою, так і за датою написання п’єсою “Лускунчик-2004”. Ця п’єса може претендувати на класичність уже хоча б тому, що її легко буде вставляти в перелік тестових запитань для випускників середніх шкіл. Скажімо таким чином: “Який із трьох названих творів не міг бути написаний до помаранчевої революції”: Олесь Гончар “Собор”, Тарас Шевченко “Катерина”, Олександр Ірванець “Лускунчик-2004”? Завтрашні випускники середніх шкіл будуть вдячні Олександрові Ірванцю за таке запитання. І за п’єсу, ясна річ, також.

Будуть за неї вдячні й безпосередні очевидці тих подій, які впізнаватимуть в описаному побачене та щасливо плакатимуть ностальгійним плачем. Особливо ті, кого стосуватимуться такого типу сцени: “Їхні профілі зливаються. Ми бачимо силуети двох юних тіл, і між ними в наметі не відбувається нічого такого, чого не можна собі уявити між хлопцем і дівчиною, коли вони лишаються наодинці. Музика Чайковського супроводжує цей балет тіней”.

Аби заінтригувати потенційних читачів, додам, що п’єсу супроводжує не лише музика Чайковського, а й значно сучасніших виконавців, наприклад “Океану Ельзи”.

Наталка Сняданко

Джерело: “Львівська газета” середа, 21 грудня, 2005 року, № 234 (800)