Леоні́д Кононо́вич (1958 ) - український письменник, перекладач, майстер детективного жанру. Член Асоціації українських письменників.

Народився 1958 року в селі Красилівка Ставищенського району на Київщині. В 1975 році вступив до філологічного факультету Київського університету. В 1977 році його відчислили за “небажання вивчати історію КПРС”. В 1978 був заарештований органами КДБ за розповсюдження правозахисної літератури (самвидаву). В листопаді того ж року отримав офіційне попередження від обласного управління КДБ за ст. 62 ч.1 Карного кодексу (розповсюдження націоналістичної літератури). З 1981 по 1985 навчався на філологічному факультеті Київського педінституту іноземних мов ім. Горького, звідки був відчислений “за негативний вплив на молодіжний колектив. З 1991 по 1996 рік працював у приватній охоронній компанії “Сейкен ЛТД”. З 1996 по 2001 рік займався підприємницькою діяльністю.

Перекладом почав займатися на початку 1980 років. Дебютував перекладом новели Андре Вермсера “Неждана зустріч” в газеті “Літературна Україна” (квітень 1984 року). Брав участь у перекладах тритомного зібрання творів Альберта Камю, котре вийшло у видавництві “Фоліо” (1998). Переклав соціологічне дослідження Еміля Дюркгайма, котре вийшло друком у видавництві “Основи” (1998).

У 1993 році дебютував у журналі «Сучасність». Кримінальний роман «Я — зомбі» став бестселером. Звичайно, не в сенсі продажу, а через те, що збурив читацький ажіотаж.

Роман “Тема для медитації” став Книжкою року - 2005, висунутий на Шевченківську премію, але так і не став номінантом.

Переклади
Андре Вюрмсер “Неждана зустріч”.
Альберт Камю ??? (”Фоліо”, 1998)
Еміль Дюркгайм “Самогубство (соціологічне дослідження)” (”Основи”, 1998)
Жерар Мере “Принципи суверенітету” (”Кальварія”, 2003)
Baudrillard, Jean. L’echange symbolique et la mort (”Кальварія”, 2003)
Моріс Бланшо «Простір літератури»

Твори
Я, зомбі (1993)
Мертва грамота
Феміністка
Кайдани для олігарха
Повернення
Тема для медитації (2003) - Книга про Голодомор 1932-33 років. Основне питання, порушене в романі, — це сплата боргів. Народ упав в амнезію. Скінчилася радянська епоха, і всі про все забули. У суспільній свідомості жах «тридцять третього» вже навіть не фігурує як факт. В 1960-х роках в селах ще все пам’ятали. Старі розповідали молодим, пам’ять не переривалася. За ці злочини треба сплатити! Насамперед — дати чітке визначення радянській системі. Це був просто окупаційний фашистський режим. Назвавши речі своїми іменами, можна апелювати до практичного вирішення.