Люко Дашвар. МОЛОКО З КРОВ’Ю: Роман. – Харків: Видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2008. – 272 с.: іл.

Люко Дашвар (Ірина Чернова) – журналіст, кіносценарист. Перший роман «Село – не люди» був відзначений премією «Коронація слова – 2007», а роман, про який ідеться, – премією «Коронація слова 2008».
Кохання – категорія постійна. Міняються часи й часові виміри – йому, коханню, байдуже. Й направду, нема найцікавішої теми для романіста, ніж кохання, особливо трагічне, пов’язане зі зрадою та смертю. Згадаймо Ромео й Джульєтту, задушену Дездемону, романтично-фольклорні образи… Кожен із читачів, думаю, успішно продовжить перелік. . (more…)

Люко Дашвар
«Село не люди»

У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше – палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине. У його трагічній смерті звинувачують Катю. Дівчина страждає. Та біда одна не ходить… Куди подітися засудженій громадою, наляканій та самотній Каті? Чим завершаться поневіряння нової Лоліти? Чи знайде вона своє щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами долі? Всевишній знає правду і не покине невинну душу на поталу юрбі.

Джерело: “Книгарня “Є”

Краща українська книжка 2008 року за версією Бі-Бі-Сі!
Люко Дашвар
«Молоко з кров`ю»

Яке то щастя - зустріти свою половинку і покохати! Коли душа сягає неба, коли розумієшь: ось твоя доля…

Першій красуні на селі Марусі-румунці до пари став Льошка - розумний, красивий, успішний, - то й жити б їм як королям. І яке їй діло до сусіда, хирлявого рудого Стьопки-німця в поламаних окулярах? Оттільки чомусь щоночі йде він до бузкового куща біля Марусиної хати, і щоночі вона відчинає вікно…
Джерело: “Книгарня “Є”

Пройдя афганский ад и будучи прикованным к инвалидному креслу, луцкий писатель Василь Слапчук написал один из лучших отечественных романов последнего времени

В Украине, в городе Луцке, живет человек невероятно трудной судьбы, необычайно мужественный и настолько же талантливый. После тяжких испытаний в горах Афгана, после госпитальных коек он стал поэтом, критиком и, как можно судить по первому роману “Сліпий дощ”, претендующему на Национальную премию имени Шевченко, - замечательным прозаиком. (more…)

Провідною рисою цього поета є його органічність, природність. В.Слапчук - уже зрілий поет, тому тяжіє до циклів, складноструктурованих поетичних полотен. У своєму доробку має вінки сонетів, причому версифікаційно бездоганні, які сьогодні не часто зустрінеш і у міських рафінованих естетів. Лірика В.Слапчука виразно філософічна, глибоко закорінена в українському фольклорі. В інтонаціях його поезій постійно мерехтить тиха селянська правда. Проте, це цілком сучасна поезія, в якій імена культуртрегерів підносяться до символічного звучання (more…)

«Осінь за щокою»

Іноді наш світ нагадує купку різнокольорових скелець, які вочевидь пасують одне до одного, але потрібен хтось дуже талановитий, хто б допоміг нам скласти з них чудову мозаїку або вітраж, крізь який наше власне життя видно чіткіше… Або, наче в дитячому калейдоскопі, міняв візерунки, дедалі дивовижніші, аби розважити нас. Хтось… Напевно, це Автор, який майстерно володіє таким мистецтвом. Мистецтвом з кавалків чужих життів, стосунків, мрій і спогадів складати чудернацькі картини.

Читач може вільно вибрати собі: навчитися чогось або просто дати відпочинок голові, пустивши до неї химерний світ, який складається із найзвичніших речей, або розтягти цю книжку на цитати.

Щоб його друзі й знайомі теж могли відчути осінь у себе за щокою.

Джерело: artvertep.dp.ua

«Клітка для неба»

«Клітка для неба», «Глобус України», «Кенгуру завбільшки з цвіркуна»… Назви повістей, що увійшли до нової збірки Василя Слапчука, химерніші одна за одну. А можливо, і за самі тексти, які в більшості своїй — земні, навіть приземлені. Укорінені у все таке звичне, буденне, а вся філософія в них — то лише «крихти у бороді Конфуція». Мудра іронічна усмішка крізь примружені очі.

А крім того — щемке кохання, давнє, напівзабути, теплі спогади про незатишне дитинство, польоти на пегасі, пошуки своїх витоків із заступом у руках, і знову кохання, яке й поєднує все перераховане в нерозривну єдність.
Джерело: artvertep.dp.ua

«Сліпий дощ»

В цьому романі містика й реальність переплітаються так само щільно, як і в нашому житті. Жахливий маніяк перетворюється на вовкулаку. Шістнадцятилітня дівчина, народивши дитину, змушена покинути дім і пройти шляхом шевченкової Катерини. Пересічний чоловік покидає звичне міське життя, аби розпочати полювання на відьму. І кожен з них знаходить свою відповідь на питання: «Чи ж визначає нашу долю «шкура, яку носимо»»?

Джерело: artvertep.dp.ua

«Дикі квіти»

Сімейне життя зберігає безліч таємниць і несподіванок. За кожним вікном, що затишно світиться ввечері й виблискує шибками на ранок, — свій космос. Родина з трьох чоловік — це три світи, що перетинаються у вибраних точках. І тільки Автор знає, що поза тими точками збігу, які скарби, красуні ’ найпотворніші чудовиська населяють ці світи.

Василь Слапчук, чий стиль вирізняється витонченим психологізмом, м’якою іронією, парадоксальністю, запрошує вас у захопливу подорож світами Чоловіка, Жінки і Дитини.

А тим, хто не хоче занурюватись у глибини психології, роман подарує чудову можливість посміятися від душі — адже чужі проблеми такі кумедні, на відміну від своїх, болючих і невирішуваних.
Джерело: artvertep.dp.ua

Коротко про себе: Карачко Степан Іванович
Народився 1 серпня 1953 року на Тернопільщині село Пелипче.
В 1960 році пішов у місцеву середню школу.
В 1971 році вступив у Львівський університет на історичний факультет . Працюю 23 років у Чернівецькому державному архіві. (more…)