Марина Соколян

КАЛІГУЛА
П’єса про жертовне романтичне кохання. Для прочитання на урочистих ранках.

Дійові особи:

Оракул. Характерний пророк, з довгою сивою бородою, з якої стирчить сіно і пір’я. Очі незбагненно мудрі, хоча фокусуються слабо.
Він. Романтичний мудак. Одягнений в охайну тогу, характерну для патриція періоду занепаду, заляпану кислим вином та борщем, заштопану сизим муліне.
Вона, шуканий ним ідеал
Святий дух.
Дияволові коханки. Неймовірно сексуальні потвори. Завжди ходять в прозорих хламидах, аби викликати у співрозмовника думки про вічне.
Диявол (в п’єсі не з’являється)
Охоронці
Прибиральниця

Вступ.
Місце дії: лігво оракула, що спить після перепою.

Парки (вони ж, коханки диявола, 3шт.), в негліже.
КД-1. Диявол, що казав, прийде сьогодні?
КД-2. Та нє, спаскудивсь достеменно. Тепер думографічна криза. У пеклі. Він там почвариків плюндрує, а ти сиди, плети, як хвойда.
КД-3. Зато зпліла я шарфік і носочкі.
Оракул: (храпе і матюкаєтсья)

Дія І. Ibidem.

Він входить до лігва. Там темно, чути ліниве почісування Оракула і плямкання пацюків у кутку.
Він (читає з папірусу, за який служить п’ятничний номер газети Факти): “і как войдешь, направо…” Фігня якась. Сюди прийшов я істину шукати, а тут так темно, що вступить я можу в якесь гівно необережно.

Вмикається світло і чути приємний голос:
“Добро пожаловать в склєп-музєй “Оракул”. Для общєнія с Оракулом нажмітє красную кнопку і ввєдітє купюру в развьорнутом відє.”

Він: От паскуда! Я по нуждє, а в вас тут всьо за гроші.
Оракул (прокидаючись): Казьол, ти чьо арьош??!! Не бачиш, що мєні хріново? Тут Нострадамус вчора могорич поставив. Хороший хлопець, як тверезий. А як нап’ється, “чорна хмара всьо закриє, знамення з неба будуть всякі, і прийде всім фіздець неоднократно”. Кажу, не можна песімістом бути, Міша. А він, “Фіздець, фіздець!” і б’ється головою в стінку. Ну шо, сідай, опохмелятись будем.
Він (дістає, відкорковує, розливає).
Оракул: Дуже нефігово. Ти, парєнь, бачу, непоганий. От тільки, що тут робиш, не врубаюсь. Тобі що, випить ні з ким, алкоголік? Чи може, хітрий фідерас, ти підступом сюди пробравсь, щоб змужеложить?
Він: Ні, старий вилупку, праблєма в мене інша. Я шлях сюди долав тернистий, між кізяками, брудом і мєнтами, щоб ти поміг мені сягнути ідеала. Знайти я хочу жінку, щоб воліла вар’ята грати в різних позах, щоб знала всі потреби тіла. І щоб не за умовні одиниці, а щоб з любові до мистецтва, тобто, мене.
Оракул: Нє, ти фідерас таки, такого не буває.

Дія ІІ.
Місце дії те саме. Оракул відсутній, мо’ по нужді чи просто подрочити. На постаменті стоїть велика потворна статуя янгола.

Він: І де цей пундедрас завіявсь? Мєні сказав з цвіточками явитись, бо бабу він пригледів десь харошу. Так він фіздів, як депутат з трибуни? О, начувайсь, підступний недогузку, цвіточки ці тобі застромлю в дупу й вивчатиму мистецтво ікібани!
Голос: Що за хурню верзеш ти в храмі божім? Тебе я покараю безпощадно, і будеш ти звідсіль фігарить, шоб пінгвіни у Арктиці почули, як ти пердиш безбожно і гріховно!
Він: А це ще що за глюк? Це голос совісті внутріутробний? Чи ехо странне п’яної отрижки?
Голос: Я дух святий.
Янгол з гуркотом стрибає з постаменту, вимахуючи атавістичними крильцями. Він має велике, вкрите пухнастим волоссячком пузо, червону пику і фінгал під оком.
Він: Я ж думав, статуя потворна, відлякувати крис і тараканів.
Святий Дух: Ти не достойний бачити прекрасне. Ось, зачекай, ввійду я в тебе, і ти почнеш віщати, як апостол.
Він: Засада, братці, всюди фідераси! Рятуйте хтось, бо тут мене збезчестять!

Мечеться по лігву, обдираючи шпалери і копаючи ногами домашніх бультер’єрів, які жалібно скавучать. Входить КД-1, замислено сплітаючи і розплітаючи іспанську удавку.

КД-1: Вася, прєкраті сєйчас же. На постаменті стій і прикрашай кімнату.
Вася: От, лярва, ти ж колись казала, що голуб я і що орел кавказький і прочі нєжні порівняння ти вживала, як я тебе…
КД-1: Мовчи, піжон, бо зараз як заціжу я межи очі, а потім межи ноги.
Янгол швидко застрибує на постамент, приймаючи позу “манматхапрія”.
Він: Скажи, е-е, красавіца, де ж той оракул сраний?
КД-1: Мо’ по нужді пішов чи просто подрочити. Ну, знаєш, їх путі несповідимі. А ти скажи, красавчік, знаєш, у чорта звідки роги? Я тут йому хотіла на Дєнь Рождєнія нові подарувати із підписом “від Гапки”, а то шось він мене вже любить не так часто…
Входить Оракул.
Оракул: Гапка, прікраті сєйчас же. Клієнтів всіх моїх ти хочеш грати, як ю-ем-сі, бесплатно в бізнес таїм. Ану фіздюй ізвідси, клята прорва!
КД-1: Ти пошкодуєш ще, чрєвовіщатель.
Виходить. На порозі зупиняється і плює в Оракула. Плювок не долітає.

Дія ІІІ. Там же.

Оракул: Ітак, хороший мій, достіг я результату. Знайшов я тьолку фантастичну. Така красіва, в двері боком входить і темпераментна, як старшина на службі. Її сєйчас тобі продемонструю. Сідай зручніше, вийми палець з рота.

Світло гасне, вмикається музика, на сцену виходить стріп-балет Борі Мойсєєва в пачках і тайванських ліфчіках. Вони виконують різні еротичні па, Оракул підспівує, гість шарудить пальцями в кишенях брюк.

Він: Слиш, естет, а баба де? Дивиться досить вже, як худосочні ці виябуються спритно.
Оракул (шкодуючи відривається від видовища): Ти не фіздюй поперед батька в дупу.

Під звуки фанфар на сцену входить Вона. На ній нейлонова, з певним вмістом бавовни, чадра, від пики до п’ят.

Він: Чекав я все життя цього момента. Відкрий мені свій лік прекрасний і решту все, що тряпкою прикрила!
Вона відкидає чадру.
Він (переляканим тонким голосом): Боже, Мессаліна!
Вона: Це я, племіннику гарненький.
Він: Оракуле, ти що звар’ятував нахабно? Це, що тут, клуб знайомств “кому за 30”? Сюди прийшов я сєкс знайти достойний, а не галімий б’ятський вальсик танцювати.
Вона: Не сердься миленький, це я його просила, мені знайти красівого мужчину, щоб вмів вар’ята гарти в різних позах і знав усі потреби тіла.
Він: Ну тьотю, ти загнула комплімента.
Оракул: Хлопчику, послухай. Я все тут підібрав, параметри статеві, і біоритми й прочу єтєдрень. У неї тіло, як батут у цирку, язик у неї – то не марки клеїть.
Він: Усе було у мене: коні, люди, і мертві, й ненароджені, й живі. То хай їй хрєнь, не здохну ж я від жаху. А муж твій що, цей, Клавдій фізданутий?
Вона: То все пусте, тебе одного люблю.

Вони обнімаються. Між ними відразу ж спалахує тваринна пристрасть. Стягуючи з себе одяг, вони падають на підлогу, не втримуються і, збиваючи з ніг Оракула, котяться до оркестрової ями. Звідти чути гуркіт, стогони, тремулу літавр і соло фагота.