***
!!!!!!!!!!!!!
вона зірвалася з лікарняного ліжка, та сильна рука повернула її на подушку. Білий колір, іскристий біль, просторий і нидіючий, наче зрідлий ультразвук, та запах лікарні. Дарця не могла сконцентрувати погляд. Двоїлося в очах. Біль і рухи, сковані гіпсом та бинтами.
- Тихо, тихо! Лежи! Лєнка, вона прийшла до тями! Промедолу, два куба! Ну, Лєнка! Рухайся!
Укол. Ватяна темрява

***
!!!!!!!!!!!!
Дарця отямилась із жахливим розумінням того, що втратила руки назавжди. Під час операції ампутували обидві руки і ліву ступню, начисто розтовчену уламком бетонної панелі

***
вона кричала до хрипоти. Медсестра Лєнка впала в нерви і вгатила їй триста мілілітрів промедолу. Дарця відчула задуху, парноту та благословенну тишу транзитного залу. Тиск упав майже до нуля

***
відчуття польоту
(слайд: струмок по кам’яному гірському руслі)

***
лечу?
(весна)

***
- Привіт.
Старий мудрий Сатир-Гітарист так само продовжував стискувати гітару, наче юну тендітну коханку.
Дарця дивилася на Сатира задумано і сумно. Кілька секунд пан у чорному мовчав.
- Ти хороша, ти це знаєш? Направду!
Дарця байдуже знизала плечима.
- А тепер іди. На тебе чекають.
Дарця вже розвернулася йти за дороговказом, але зупинилася й глянула на Гітариста востаннє.
- Дякую, - промовила вона.
Усмішка.
- Іди. Не затримуйся тут. І передавай привіт Банзаю - він мене повинен пам’ятати!
Дарця повернулася і пішла. Сатир знову взявся перебирати струни коханки, тепер уже
(слайд: табун коней)
“Дім сонця, що сходить”. Сумно-легке і блюзове.
(слайд: краплина падає у воду)
Вона ішла у напрямку дороговказу,
УТОПІЯ
30 км.
(арґумент переродження)
віддаляючись від канапи з Сатиром, канапи посеред
(слайд: туман над озером)
безмежного Ніде.
(ГосподийдудотебетвояДарцяБорхес)
(амінь)

серпень 2000-січень 2001
КІНЕЦЬ.